О событии
7 листопада 2024 року
ДВОРЖАК СІБЕЛІУС СТАНКОВИЧ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ЗАСЛУЖЕНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ СИМФОНІЧНИЙ ОРКЕСТР УКРАЇНИ
ВОЛОДИМИР СІРЕНКО
художній керівник і головний диригент
СЕРГІЙ ВАКУЛЕНКО віолончель
Концерт веде ТЕТЯНА ФІЛІПЕНКО
І відділ
А. Дворжак (1841–1904) – Концерт для віолончелі з оркестром h–moll, op. 104
І. Allegro
ІІ. Adagio, ma non troppo
ІІІ. Finale. Allegro moderato
ІІ відділ
Я. Сібеліус (1865–1957) – Симфонія № 3 C–Dur, op. 52
I. Allegro moderato
II. Andantino con moto, quasi allegretto
III. Moderato – Allegro ma non tanto
Є. Станкович (нар. 1942) – Прадавні гірські танці Верховини,
оркестрування Вс. Сіренка
ДВОРЖАК СІБЕЛІУС СТАНКОВИЧ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ЗАСЛУЖЕНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ СИМФОНІЧНИЙ ОРКЕСТР УКРАЇНИ
ВОЛОДИМИР СІРЕНКО
художній керівник і головний диригент
СЕРГІЙ ВАКУЛЕНКО віолончель
Концерт веде ТЕТЯНА ФІЛІПЕНКО
І відділ
А. Дворжак (1841–1904) – Концерт для віолончелі з оркестром h–moll, op. 104
І. Allegro
ІІ. Adagio, ma non troppo
ІІІ. Finale. Allegro moderato
ІІ відділ
Я. Сібеліус (1865–1957) – Симфонія № 3 C–Dur, op. 52
I. Allegro moderato
II. Andantino con moto, quasi allegretto
III. Moderato – Allegro ma non tanto
Є. Станкович (нар. 1942) – Прадавні гірські танці Верховини,
оркестрування Вс. Сіренка
Велика романтична програма від Національного симфонічного представить музику кінця ХІХ століття у всій її соковитості.
Віолончельний концерт Дворжака — один з найпопулярніших серед музикантів, який чудово демонструє не лише віртуозне володіння інструментом, а й музикальне вухо виконавця. Сам композитор довго ухилявся від пропозицій віолончеліста Гануша Вігана написати концерт, вважаючи віолончель чудовим оркестровим, але недостатньо яскравим сольним інструментом. Та все ж йому вдалося створити музику, у якій зафіксовані найкращі порухи людських емоцій — мрійливість, піднесеність, смуток, захват.
Третя симфонія фінського композитора Яна Сібеліуса розкриє повноту оркестрового звучання з іншого боку — на відміну від солюючої віолончелі в концерті, у цьому творі значне місце займають духові інструменти. Їхнє прохолодне й відсторонене звучання гаразд змальовує застиглість фінських пейзажів.
А доповнить цю програму твір сучасного українського композитора Євгена Станковича, котрий у своїх “Прадавніх гірських танцях Верховини” влучно передав нестримний рух, похмуру архаїчність через швидкий темп та грізні низькі звучання.