О событии
3 грудня 2024 року
КВІТИ ВІД СНУ
Recitativo-Fantasia
ЮРІЙ ШУТКО флейта
АНАСТАСІЯ БИКА фортепіано
Концерт веде ТЕТЯНА ФІЛІПЕНКО
І відділ
Й. Н. Гуммель (1778–1837) – Велике блискуче рондо g–moll, op. 126
Ф. Шуберт (1797–1828) – Соната а–moll «Arpeggione», D 821
І. Allegro moderato
II. Adagio
III. Allegretto
II відділ
Ф. Шуберт – Варіації е–moll на тему пісні «Зів’ялі квіти»
із циклу «Прекрасна мірошниця», D 802
С. Франк (1822–1890) – Соната A–Dur, FWV 8
I. Allegretto ben moderato
II. Allegro
III. Ben moderato: Recitativo-Fantasia
IV. Allegretto poco mosso
КВІТИ ВІД СНУ
Recitativo-Fantasia
ЮРІЙ ШУТКО флейта
АНАСТАСІЯ БИКА фортепіано
Концерт веде ТЕТЯНА ФІЛІПЕНКО
І відділ
Й. Н. Гуммель (1778–1837) – Велике блискуче рондо g–moll, op. 126
Ф. Шуберт (1797–1828) – Соната а–moll «Arpeggione», D 821
І. Allegro moderato
II. Adagio
III. Allegretto
II відділ
Ф. Шуберт – Варіації е–moll на тему пісні «Зів’ялі квіти»
із циклу «Прекрасна мірошниця», D 802
С. Франк (1822–1890) – Соната A–Dur, FWV 8
I. Allegretto ben moderato
II. Allegro
III. Ben moderato: Recitativo-Fantasia
IV. Allegretto poco mosso
У програму увійшли кращі та найскладніші твори камерної музики ХІХ століття.
Віртуозним, феєричним і помпезним, – можна назвати перший у програмі речиталю твір «Велике блискуче рондо» австрійського композитора, учня В.А. Моцарта, А. Сальєрі та І. Гайдна – Й.Н. Гуммеля.
Соната ля мінор Франца Шуберта, відома як соната «арпеджіоне», написана для інструменту, сконструйованого в 1823 році віденським майстром Йоганном Георгом Штауфером. Цей інструмент – арпеджіоне – представляв собою смичкову гітару, або віолу да гамба, шість струн якої налаштовувалися, як у гітари. У 1820-х роках арпеджіоне користувався в Європі популярністю і його стали називати «гітарою кохання».
У другому відділі речиталю прозвучить унікальний у флейтовому репертуарі твір Франца Шуберта – Інтродукція та варіації для флейти та фортепіано на тему пісні «Зів’ялі квіти» з вокального циклу «Прекрасна мірошниця». Це один з нечисленних масштабних творів найвидатніших майстрів ХІХ століття, присвячених флейті, а також єдиний твір Ф. Шуберта, у якому він використовує флейту в якості сольного інструмента, що, безумовно, пов’язане з особливостями задуму композитора.
Соната для скрипки та фортепіано композитора та органіста Сезара Франка, який написав її, коли йому виповнилося 63 роки, – була створена, як весільний дарунок для 28-річного скрипаля Ежена Ізаї. Соната принесла Франку небувалий успіх, який виявився запізнілим. Адже протягом шістдесяти років його творчість не мала великої популярності. Сьогодні – це найпопулярніший твір у репертуарі не лише скрипалів, а й віолончелістів (перекладення для цього інструменту схвалив сам С. Франк), а також флейтистів. У транскрипції для флейти та фортепіано звучання цієї сонати набуває надзвичайної ніжності та трепетної мелодійності.