Симфонічний оркестр НФУ . Роман Ревакович Польща

Польська музика в Україні: Пендерецький і Лютославський у виконанні Симфонічного оркестру Національної філармонії Вперше за його диригентським пультом польсько-український диригент Роман РЕВАКОВИЧ

Цього вечора на головній сцені філармонії знов звучатиме польська музика. Симфонічним оркестром Національної філармонії диригуватиме Маестро Роман Ревакович, який є палким популяризатором української музики у Польщі та польської  –   в Україні.  Сталим та очікуваним є, організований ним фестиваль Дні української музики у Варшаві, на якому звучать твори українських композиторів останніх 250 років. Так само регулярними є концерти польської музики в Україні. Цьогоріч вони відбуватимуться у Хмельницькому, Полтаві, Черкасах і два у Києві.

Перша подія у Києві є відлунням концерту, який відбувся 25 років тому (!) у цьому ж залі, з цим же диригентом та з такою само програмою! А от Симфонічним оркестром Національної філармонії Маестро – диригуватиме вперше!

У програмі звучатиме музика Кшиштофа Пендерецького, Вітольда Лютославського та Йоганнеса Брамса.

«Пробудження Якова» – поворотний твір у спадщині Пендерецького. Написаний у середині 1970-х, він маркує перехід композитора від авангардних шукань до свого стилю, ґрунтованого на поміркованій модерністській естетиці. Хоча у ньому впізнаються характерні ознаки творчості Пендерецького: великий об’єм звукових хмар, дослідження можливостей всього оркестру, акустично неочевидні прийоми гри, видіти рух до ясності та врівноваженості.

Інший класик польської музики ХХ століття Вітольд Лютославський цікавився способами організації невпорядкованих звукових мас. Так він прийшов до ідеї контрольованої алеаторики – повтору різними інструментами визначеного мелодичного звороту довільну кількість разів у певних рамках, що створює ефект природності звучання та водночас робить виконання твору щораз унікальним. Таким буде і київське виконання його Фортепіанного концерту. Солюватиме в концерті надзвичайно тонкий музикант Дмитро Таванець, фортепіано.

Ефектно фіналізує концерт – Симфонія № 1 до мінор, написана Йоганнесом Брамсом. На її написання композитор витратив – від ескізів до останніх штрихів, – 21 рік!

Коли Брамс закінчив її у вересні 1876 року, йому було сорок три роки (Бетховену – двадцять дев'ять, Шуберту – п'ятнадцять, Шуману – двадцять два, Малеру – двадцять вісім, Моцарту – вісім чи дев'ять, але це вже зовсім інша історія…). Ця симфонія писалася так довго, адже повинна була чекати з'ясування складних емоційних відносин Брамса з Робертом і Кларою Шуман (тільки після смерті Роберта в 1856 році Брамс нарешті зміг почати визнавати, що його пристрасть до старшої Клари повинна була залишитися нерозділеною), і, що більш важливо, його сильного бажання піти по стопах Бетховена. Диригент Ганс фон Бюлов навіть назва  Брамсівську Першу симфонію – «Десятою симфонією Бетховена» через схожість між головною темою фіналу Першої симфонії Брамса і головною темою фіналу Дев'ятої симфонії Бетховена. Таке порівняння скоріше дратувало Брамса: він вважав, що це рівнозначно звинуваченням у плагіаті, тоді як він вважав використання ідіоми Бетховена в цій симфонії актом свідомого вшанування. Проте не можна плутати одного композитора з іншим: ритмічний драйв Бетховена в значній мірі належить йому, тоді як, більш типова експансивність Брамса, –  присутня протягом всієї цієї симфонії, а його музична мова однозначно романтична за манерою XIX століття. Цінність і важливість досягнень Брамса у цій симфонії визнав навіть найвпливовіший критик Відня, переконаний консерватор Едуард Ганслік. 

Всі ці фантастично емоційні твори побілка почує в інтерпретації маестро Романа Реваковича, польсько-українського диригента, народженого у Польщі у сім’ї українських жертв операції «Вісла», який є понад три десятиріччя активним будівничим українсько-польських культурницьких мостів в обох країнах.